Глибоководне життя
Глибоководні риби - риби, що населяють схил і ложе океану, а також товщу води від нижньої межі епіпелагіалі до абісалі. Кількість видів глибоководних риб сягає 2000, на глибині понад 6000 м мешкає трохи більше 10—15 видів. За типом харчування глибоководні риби поділяються на планктонофагів, бентофагів та хижаків.
Виживання на глибині
Найвища вершина світу - Еверест, або Джомолунгма - не мають нічого спільного. Однак різниця висоти між цими двома місцями менша, ніж відстань від поверхні моря до дна найглибшої западини на Землі. У морі можна зустріти різноманітні біотопи. У морських глибинах тропічного поясу температура води сягає 1,5-5°С, у полярних районах вона може впасти нижче нуля.
Найбільше розмаїття життєвих форм представлене під поверхнею на глибині, куди ще спроможне дістати сонячне світло, яке забезпечує можливість фотосинтезу, а, значить, дає життя рослинам, які і в морі є початковим елементом трофічного ланцюга.
У тропічних морях мешкає незрівнянно більше тварин, ніж в арктичних водах. Що глибше, то біднішою стає видова розмаїтість, менше світла, холодніше вода, а тиск вище. На глибині від двохсот до тисячі метрів живе близько 1 000 видів риб, а на глибині від тисячі до чотирьох тисяч метрів - вже тільки сто п'ятдесят видів.
Пояс вод глибиною від трьохсот до тисячі метрів, де панує на-півтемрява, називається мезопелагіаллю. На глибині більше однієї тисячі метрів уже настає суцільна темрява, хвилювання води тут дуже слабке, а тиск сягає 1 тони 265 кілограмів на один квадратний сантиметр. На такій глибині мешкають глибоководні креветки роду МоІОБіотиз, каракатиці, акули та інші риби, а також численні безхребетні.
Біолюмінесценція
По-перше, глибокий океан темний, тому що сонячне світло не може проникати дуже далеко у воду. Багато тварин виробляють власне світло, яке називається біолюмінесценцією, щоб спілкуватися, знаходити пару, лякати хижаків або залучати здобич
Багато видів тварин, що населяють темні морські глибини, можуть випромінювати власне світло(для власного виживання). Це явище називається видимим світінням живих організмів, або біолюмінесценцією. Його викликає ензим люциферази, який є каталізатором окислення речовин, що виробляють у результаті реакції світло - люциферини. Це так зване „холодне світло" тварини можуть створювати двома способами. Речовини, необхідні для біолюмінесценції, знаходяться в їхньому тілі або в тілі бактерій, що світяться. У європейського вудильника бактерії, що випромінюють світло, містяться в пухирці на кінці виросту спинного плавника перед пащею. Для світіння бактеріям необхідний кисень. Коли риба не має наміру випромінювати світло, вона закриває кровоносні судини, які ведуть до того місця в тілі, де знаходяться бактерії. Риба скалпелус п'ятнистий (РІгоіоЬІерНатп раїреЬгаїш) у спеціальних сумках під очима носить мільярди бактерій. За допомогою спеціальних шкіряних складок риба повністю або частково закриває ці сумки, регулюючи інтенсивність випромінюваного світла. Для підсилення світіння багато ракоподібних, риб і кальмарів мають спеціальні лінзи або шар клітин, що відбивають світло. Мешканці глибин порізному використовують біолюмінесценцію. Глибоководні риби світяться різними кольорами. Наприклад, фотофори рибсокирок випромінюються зеленуватий, а фотофори астронеста - фіолетово-синій колір.
Пошук патнера
Мешканці морських глибин вдаються до різних способів приваблення партнера в темряві. Важливу роль при цьому відіграють світло, запах і звук. Для того, що не втратити самку, самці використовують навіть спеціальні прийоми. Цікавими є стосунки між самцями й самками вудильникових. Найкраще вивчене життя європейського вудильника. Самці цього виду зазвичай без проблем знаходять більшу самку. За допомогою великих очей вони помічають її типові світлові сигнали. Знайшовши самку, самець міцно прикріплюється до неї й приростає до її тіла. З цього часу він веде прикріплений спосіб життя, навіть харчується через систему кровообігу самки. Коли самка вудильника відкладає ікру, самець завжди готовий до її запліднення. Самці інших глибоководних риб, наприклад, гоностомових, також дрібніші за самок, у деяких з них добре розвинений нюх. Дослідники гадають, що в такому випадку самка залишає за собою пахучий слід, що його знаходить самець. Іноді за запахом самок знаходять також і самці європейського вудильника. У воді звуки розносяться на велику відстань. Саме тому самці триголових і жабоподібних особливим чином рухають плавниками та видають звук, який має привернути увагу самки. Риби-жаби видають гудки, які передаються як „бууп".
Їжа і полювання
На такій глибині немає світла, і тут не ростуть рослини. Тварини, які мешкають у морських глибинах, можуть тільки полювати на таких самих глибоководних мешканців або харчуватися падаллю та органічними рештками, що розкладаються. Багато з них, наприклад, голотурії, морські зірки та двостулкові молюски, харчуються мікроорганізмами, яких вони відфільтровують з води. Каракатиці зазвичай полюють на ракоподібних.
Багато видів глибоководних риб з'їдають одне одного або полюють на дрібнішу за себе здобич. Риби, які харчуються молюсками та ракоподібними, повинні мати міцні зуби, щоб розчавлювати ними мушлі, що захищають м'які тіла їхньої здобичі. У багатьох риб є розташована безпосередньо перед пащею приманка, що світиться й приваблює здобич.
Це все, звичайно, дуже пізнавально, але все ж таки цікаво, що ж змусило глибоководних мешканців оселитися на великих глибинах?
Світовий океан… Остання пристань затонулих кораблів, набитих скарбами, та полігон для секретних військових операцій. Кладова планети з незліченними корисними копалинами і, звичайно ж, притулок таємничих морських мешканців, про яких моряки становлять легенди.
І з них є й такі, що живуть на дуже великій глибині. А оселитись там, їх змусила власна безпека та умови для життя. Наприклад, щоб врятуватись від вимирання(певних видів) або від хижаків(на глибині дуже тяжкі умови виживання, тобто, тяжкі і для хижаків) вони оселились на глибині. А як вони пристосувались до цього, вказано вище.Та деякі з них можуть існувати тільки за певних умов, зокрема за високого тиску. На поверхні океану їхнє тіло розривається на шматки, тому витягти і дослідити їх вчені не можуть.