Відповідно до цієї теорії, життя зародилося в підводних гідротермальних жерлах, що викидають молекули, багаті воднем. На їх кам'янистій поверхні ці молекули могли зібратися разом і стати мінеральними каталізаторами для реакцій, які призвели до зародження життя. Навіть зараз у таких гідротермальних жерл, багатих хімічною та термальною енергією, мешкає досить велика кількість живих істот.
Життя існувало тоді в тонкій бактеріальній плівці на дні водойм та у вологих місцях. Цю епоху розвитку життя називають архейською. З бактерій, а можливо, і зовсім незалежним шляхом, виникли і крихітні одноклітинні організми – найдавніші найпростіші тварини.
Вони і зараз становлять основу життя в морях та прісноводних водоймах. Вони такі малі, що їх можна побачити лише за допомогою мікроскопа. У краплі води з невеликого ставка їх тисячі та тисячі. З цих найпростіших одноклітинних почався розвиток всього тваринного життя. Наприкінці протерозою, наступної ери після архею, 1000 - 600 млн. років тому, вже існувала досить багата фауна: медузи, поліпи, плоскі черв'яки, молюски та голкошкірі
Наприкінці кембрія, очевидно, вже з'явилися перші хордові, схожі на сучасні ланцетники. Протягом наступних мільйонів років тварини поступово змінювалися, і в наступному геологічному періоді - силурі, що розпочався 500 - 400 млн. років тому, крім численних трилобітів на морському дні з'явилися нові жителі - морські скорпіони.
У товщі вод силурійського моря пасивно дрейфували одноклітинні організми та медузи. А по морському дну повзали ракоподібні та трилобіти, черви та тварини, захищені раковинами, наприклад двостулкові молюски та равлики. Плавати могли лише дуже мало хто з них. Навіть перші хребетні, що зовні вже нагадували риб, мешкали на морському дні. У силурі в морях і пресних водах з'явилися і дивні «риби» - без щелеп і парних плавців. До наших днів дожили їхні родичі – міксини та міноги. У силурійський період з'явилися перші справжні риби. У цих схожих на акул плавців було обтікане, вкрите панцирем тіло, плавці, рот з рухливою щелепою, що нагадувала дзьоб і усаджену гострими зубами. Приблизно 450 млн. років тому в силурі з'явилися перші хребетні тварини - риби. Тіло однієї з найдавніших – цефаласпісу – було вкрите панцирною лускою, а голова – кістковим панцирем. Очевидно, цефаласпис був поганим плавцем. За мільйони років у тому ж геологічному періоді розвинулися два великі класи риб - хрящові та кісткові (двоякодишачі, кістепері та променепері). І хрящовим, тобто таким, що має хрящовий скелет, відносяться акули та скати. На відміну від них, кістяк кісткових риб частково або повністю складається з кісткової тканини. До кісткових відносяться майже всі добре знайомі нам промислові риби: оселедець, камбала, тріска та скумбрія, короп, щука та багато інших. Всього на Землі в наші дні налічується 20 тисяч видів риб, і населяють вони не лише моря, а й інші водоймища.
Ізотопний склад води та походження життя
Розглянуто синтез найбільш важливих органічних молекул амінокислот, протеїнів та нуклеїнових кислот із неорганічних молекул, а також реакції, що протікають у водному середовищі древньої Землі. Висловлено припущення, що в умовах первинної безкисневої атмосфери, позбавленої озонового шару, під впливом геотермальної енергії, короткохвильового ультрафіолетового випромінювання Сонця і потужних іскрових розрядів, в гідросфері древньої Землі могла утворюватися і накопичуватися HDO, фізико-фізико-хімічної властивості.
Гіпотеза походження життя у світлі ізотопного складу води та її температури.
3-4 мільярди років тому склад атмосфери на Землі відрізнявся від сучасної атмосфери. Він практично не містив кисню і складався, в основному, з вуглекислого газу, водню, водяної пари, аміаку та метану. Крім того, висока вулканічна активність того часу сприяла викиду в атмосферу таких компонентів як азот (N), сірководень (H2S) і двоокис сірки (SO2).
Життя зародилося у воді. За останні десятиліття вчені, використовуючи різні види енергії, отримали в лабораторних умовах найрізноманітніші "органічні" речовини. У всіх цих дослідах моделювалися умови первинної безкисневої атмосфери. Було встановлено, що первинної безкисневої атмосфери древньої Землі був можливий синтез "органічних" молекул за рахунок енергії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання Сонця, енергії електричних розрядів та інших геотермальних джерел енергії.